Опрацювавши цей параграф, ви зможете:

• характеризувати соціально-економічний і політичний розвиток Японії в другій половині XIX ст.;
• розповідати про «добу Мейдзі» та реформи 70—80-х рр. XIX ст.;
• визначати причини та напрями зовнішньополітичної експансії Японії.

 

Пригадайте:

1. Яка європейська країна першою дісталася берегів Японії?

2. Що таке колоніалізм?

 

Чому влада Японії була змушена «відкрити» країну?

1. Крах політики самоізоляції. На початку XVII ст. владу в Японії захопив сьогун (полководець) Токугава Ієясу. Японський імператор (мікадо) втратив реальну владу і був із родиною ізольований у місті Кіото, де навіть не мав права спілкуватися з князями (сьогун не знищив імператора, оскільки, згідно з релігією синтоїзмом, він є втіленням Бога на Землі). Сьогун, захопивши владу, поклав край одній із головних проблем країни — усобиці князів. Це було досягнуто завдяки тому, що в заручниках сьогуна постійно перебували князі або члени їхніх родин.

У середині XVII ст. сьогун Токугава Ієміцу прийняв рішення про «закриття» Японії, боячись, що європейці поступово підкорять її. Усіх європейців було знищено або вигнано з країни, виняток був зроблений для голландців, яким відкрили для торгівлі єдиний порт — Нагасакі.

Ізоляція Японії від зовнішнього світу була здійснена насамперед із метою збереження давніх традицій. Поширення християнства під впливом католицьких місіонерів (особливо португальських) набуло загрозливого характеру. Поряд із «закриттям» країни було заборонено християнство та знищено всіх його прихильників у Японії.

У середині XIX ст. країна потрапила в поле зору США, європейських держав і Росії. Уряд США розглядав Японію як перевалочну базу американських суден, що плавали в північних водах Тихого океану, та зручний плацдарм для зміцнення своїх позицій на Далекому Сході й насамперед у Китаї, де домінували британці. У 1854 р. під тиском американського флоту японський уряд був змушений «відкрити» свою країну.

У 1853 р. на острів Хонсю прибула американська військова ескадра на чолі з комодором Меттью Келбрейтом Перрі. Він передав представникам японської влади листа від президента США, у якому висловлювалося бажання встановити з Японією дипломатичні відносини. Японія попросила час на роздуми. Наступного року ескадра М. Перрі з десятком бойових кораблів знову з'явилася біля Японських островів. Комодор примусив сьогуна підписати договір про відкриття для торгівлі зі США двох портів, а також американського консульства в одному з них. Незабаром такі угоди з Японією підписали Росія, Велика Британія, Франція, Нідерланди. Громадяни зазначених країн отримали право недоторканності на території Японії. У свою чергу, вона зобов'язувалася надати пільги в торгівлі цим країнам. Японія опинилася перед загрозою колонізації.

Чому реформи імператора Муцухіто характеризують як революцію?

2. Революція (переворот) Мейдзі. Проникнення європейців та американців до Японії підірвало авторитет традиційної влади сьогуна. Це призвело до громадянської війни (1863— 1868 рр.), яка ускладнювалася втручанням іноземних держав. У 1866 р. помер сьогун Іємоті, який уособлював світську владу, а в 1867 р. — імператор Комей, який представляв релігійну владу. У країні знов спалахнула боротьба. Нового 14-річ-ного імператора Мейдзі (Муцухіто) підтримували самураї півдня Японії, городяни, селяни.

У січні 1868 р. війська імператора, що мали європейську зброю, розгромили армію сьогуна, а в травні вступили до його

столиці Токіо (Едо). Так імператор об’єднав світську й духовну владу. Роки його правління (до 1912 р.) дістали назву «доба Мейдзі» («освічене правління»).

Революція (переворот) Мейдзі започаткувала радикальні соціальні, політичні та економічні зміни в японському суспільстві. Відбулася швидка модернізація країни на основі іноземного досвіду з урахуванням національних традицій, був створений потужний промисловий потенціал із необхідними для цього нововведеннями в політичних інститутах, правових нормах тощо.

Розвиток якої європейської держави найбільш нагадує Японія?

3. Реформи 70—80-х рр. XIX ст. Особливості економічного розвитку. На відміну від Китаю, де традиції та консерватизм перешкоджали запровадженню європейських нововведень, молодий імператор Японії Мейдзі рішуче вдався до запозичення досвіду Європи.

Розвиток Японії в останній третині XIX ст. прискорився. Реставрація влади імператора супроводжувалася усуненням від управління державою тих князівських кланів, які чинили опір проведенню нагальних реформ.

Причини та особливості швидкого економічного розвитку Японії:

• Японія традиційно запозичувала іноземний передовий досвід, пристосовуючи його до місцевих умов;

• острівне становище країни, особлива роль мореплавства й торгівлі, які сприяли розвитку приватної власності та підприємництва;

• тривалий час влада в країні перебувала в руках військових, що не сприяло формуванню традицій бюрократизму. Відновлення влади імператора супроводжувалося відмежуванням від старих державних механізмів, а нові формувалися за європейським зразком;

• відсутність значних природних ресурсів робило Японію малопривабливою для європейських колонізаторів. У той самий час це стимулювало правлячу верхівку придбати ці ресурси за рахунок колоніальних загарбань;

• агресивна зовнішня політика потребувала прискореної модернізації економіки й суспільства. Значне державне втручання в проведення процесу індустріалізації та створення великих фірм — дзайбацу («Міцуї», «Міцубісі», «Ясуда» та інші).

Важливу роль у послабленні впливу князівських кланів відіграла аграрна реформа (1872—1873 рр.), за якою частина землі відійшла до селянства. Унаслідок реформи селяни отримали у власність земельні ділянки, які вони обробляли. Замість натурального податку було введено єдиний поземельний податок у розмірі 3 % від вартості землі. Однак навіть така незначна сума виявилася непосильною для селян через дуже високу вартість землі в Японії. Зрештою до 1890 р. 67 % селян були змушені продати свої ділянки. Натомість реформа дала

простір для розвитку товарного виробництва в селах. Промисловість отримала дешеву робочу силу.

Ще в 1868 р. відбулася фінансова реформа, яка замінила старі монети єдиною — єною. Також було проведено військову реформу. Армія, озброєна й навчена за європейським зразком, почала формуватися на основі загальної військової повинності. Було створено військові академії та інші навчальні заклади. В армії насаджувався войовничий дух са-мурайства. Японія готувалася до здійснення широкомасштабних планів експансії на материку та в акваторії Тихого океану.

У результаті адміністративної реформи 1870—1872 рр. було знищено князівства, введено префектури (адміністративні одиниці), що дозволило подолати роздробленість країни й консолідувати загальнонаціональний ринок.

У 1872 р. була започаткована освітня реформа. У Японії заснували 5,5 тис. початкових шкіл і вісім університетів за європейським зразком. Освіта стала доступною для жінок. У 1879 р. початкова освіта була оголошена обов’язковою. У 1890 р. вийшов імператорський указ про необхідність особистої відданості імператору. Документ вважався святинею та був покладений в основу виховання молоді.

Реформи завершили міжнародну ізоляцію Японії, долучили її до світового господарства, сприяли формуванню індустріального суспільства. Слабкість підприємницького капіталу обумовила провідну роль держави у створенні великих підприємств. Острівна країна субсидіями заохочувала розвиток своєї промисловості, віддаючи перевагу фірмам, які працювали на потреби армії та флоту.

У 80—90-х рр. XIX ст. чимало державних фабрик і заводів було передано в оренду або продано приватним особам на пільгових умовах. Підприємства часто потрапляли до рук дворян, вищих службовців. Так було започатк-овано тісні відносини імператорського двору, поміщиків, національної буржуазії. За рахунок держави було створено систему транспорту та зв’язку. Втім, у промисловості переважали дрібні підприємства. За рівнем технічного розвитку Японія значно поступалася європейським державам.

Реформи, здійснені в 70—80-ті рр. XIX ст., дали могутній поштовх до стрімкого розвитку країни та формування особливої японської моделі модернізації.

Розвитку Японії сприяла японо-китайська війна 1894— 1895 рр. Здобувши в ній перемогу, Японія отримала першу колонію — острів Тайвань. Китай виплатив їй контрибуцію, яку було спрямовано на фінансування десятирічної програми створення важкої промисловості, що мала забезпечити країну новою зброєю. Флот планувалося збільшити в чотири рази, армію — у два рази. У результаті наприкінці XIX — на початку XX ст. Японія увійшла до групи великих держав і за рівнем розвитку стала аграрно-індустріальною країною.

Один із керівників концерну «Міцуї» про японську експансію

Хоч які працьовиті японці, хоч яка досконала їхня техніка та організація виробництва, японська торговельна експансія не матиме майбутнього, якщо вона не зможе спертися на відповідну силу. Найбільшою силою сучасності є воєнна готовність армії та флоту. Ми можемо спокійно здійснювати свою експансію за кордоном і наважуватися на всілякі починання, якщо ми впевнені, що перебуваємо під їхнім захистом.

1. Якими були основні причини японської експансії? 2. Куди вона була спрямована?

Здійснені в країні реформи змінили соціальну структуру японського суспільства. Формувався клас підприємців. До системи найманої праці залучалося дедалі більше населення.

Поєднання інтересів імператорського двору, великих землевласників і промисловців, існування деяких традиційних пережитків у сільському господарстві, жорстокі методи експлуатації населення, орієнтація на континентальну територіальну експансію визначили своєрідність японського розвитку індустріального суспільства. Зовнішньополітична експансія в Японії набула першочергового значення як національна стратегія модернізації суспільства.

Що в політичному житті Японія запозичила в європейських держав?

4. Політичний устрій. Своєрідним підсумком реформ стало прийняття в 1889 р. Конституції країни, яка була створена за зразком німецької. Японія стала конституційною монархією із широкими правами та законодавчою ініціативою імператора, особа якого проголошувалася «священною і недоторканною». Імператор мав право оголошувати війну, підписувати мир, укладати договори, скликати й розпускати парламент, призначати та звільняти вищих посадових осіб.

За Конституцією парламент складався з двох палат — палати перів (верхньої) і палати представників (нижньої). До верхньої палати входили аристократія, члени імператорського двору, що призначалися на сім років. Нижня палата обиралася на чотири роки. Виборче право отримали лише чоловіки, що досягли 25 років і сплачували податок не менше ніж 15 єн. Таких виявилося лише 1 % населення. Парламент затверджував бюджет, але його права в цьому питанні обмежувалися. Уряд був відповідальним не перед парламентом, а перед імператором. Згідно з Конституцією, при імператорі діяла Таємна рада — найвищий консультативний орган.

Конституція 1889 р. офіційно проголосила демократичні свободи й громадянські права, рівність усіх громадян країни.

У 80-х рр. XIX ст. почали виникати політичні партії. Проте вони були нечисленними, не мали чіткої організаційної структури та скоріше нагадували політичні клуби, що спиралися на різні групи промисловців і поміщиків.

Наприкінці XIX ст. в Японії виникли профспілки. У 1896 р. відбувся перший робітничий страйк. Проте становлення профспілкового й робітничого руху ускладнювалося через особливості соціальної структури суспільства. На заваді цьому процесу стояли поліцейський терор і відносини між робітниками та підприємцями, у яких значну роль відігравали традиційні норми поведінки: шанування старших, відданість господарю, довічне наймання на роботу, колективна власність.

Яку роль у розвитку Японії відіграли війни з Китаєм та Росією?

5. Японо-китайська війна 1894—1895 рр. Союз між Японією та Великою Британією 1902 р. Першим об’єктом експансії Японії на материку стала Корея, яка перебувала у васальній залежності від Китаю. Уклавши з Кореєю в 1876 р.

нерівноправний договір, Японія розширила експансію під приводом сприяння національно-визвольному руху. Коли на початку 90-х рр. XIX ст. у Кореї спалахнуло повстання й китайські війська виступили на його придушення, Японія спрямувала свої формування на південь Корейського півострова.

Конфлікт вилився в японо-китайську війну 1894—1895 рр., яка закінчилася поразкою Китаю та підписанням мирного договору. Китай визнав незалежність Кореї, передав Японії острів Тайвань, острови Пенху та Ляодунський півострів, відкрив для Японії торговельні порти, надав право будівництва підприємств і зобов’язався виплатити величезну контрибуцію. Проте під тиском Росії, Німеччини та Франції Японія була змушена відмовитися від Ляодунського півострова.

Війна Японії проти Китаю загострила суперечності Японії та Росії на Корейському півострові та в Південній Маньчжурії. Росія за угодою з Китаєм почала будівництво Китайсько-Східної залізниці та орендувала Порт-Артур на Ляодунському півострові. Назрівав збройний конфлікт. Щоб заручитися підтримкою великих держав, Японія в 1902 р. уклала договір із Великою Британією, спрямований не тільки проти Росії, а й проти США. Так, на Далекому Сході зіткнулися інтереси провідних країн світу.

6. Російсько-японська війна 1904—1905 рр. Підготовка до світової війни. На початку XX ст. Японія зважилася на гострий конфлікт із царською Росією.

У ніч на 8 лютого 1904 р. японська ескадра без оголошення війни напала на російський флот у Порт-Артурі й Чемуль-по (Корея). Так Японія захопила стратегічну ініціативу та змінила співвідношення сил на морі на свою користь. 10 лютого 1904 р. Японія формально оголосила війну Росії. У порту Чемульпо крейсер «Варяг» і канонерський човен «Кореєць» вступили в нерівний бій із японською ескадрою. Обидві сторони зазнали значних втрат. Пошкоджені російські судна, щоб вони не дісталися противнику, було затоплено.

На суходолі події теж розгорталися не на користь Росії. Перша і друга японські армії роз’єднали російську армію та завдали їй поразок під Ляояном (серпень 1904 р.) і Мукденом (березень 1905 р.). Третя армія оточила Порт-Артур, який після п’яти місяців оборони капітулював.

Трагічна загибель російської ескадри 28 травня 1905 р. біля острова Цусіма завершила війну.

31 травня 1905 р. японський уряд звернувся до президента США Т. Рузвельта з проханням про посередництво в укладенні миру. 5 серпня 1905 р. у Портсмуті (США) було підписано мир, згідно з яким Японія встановлювала протекторат над Кореєю. Порт-Артур, залізниця в Південній Маньчжурії, а також південна частина острова Сахалін відходили до Японії.

У 1907 та 1910 рр. між Японією та Росією було укладено таємні угоди про розподіл сфер впливу в Китаї. Унаслідок

цього суперечності між країнами послабилися. Головними противниками Японії тепер стали США й Велика Британія.

Ця війна була яскравим прикладом боротьби за переділ світу. Обидві сторони билися за свої імперські інтереси (сфери впливу) в Китаї і Кореї.

Японо-китайська та російсько-японська війни стали важливим етапом розвитку Японії. Значні кошти, отримані від Китаю як контрибуція, японський уряд витратив на потреби армії та флоту. Готуючись до наступних воєнних конфліктів, правлячі кола країни прийняли програму економічного розвитку, яку передбачалося реалізувати за десять років. Чільне місце в ній посідала проблема розвитку важкої промисловості та збільшення й модернізація озброєння. У країні почалося промислове піднесення. Через кілька років після переможної війни проти Росії Японія оголосила про анексію Кореї (1910 р.), перетворивши її на колонію.

Під час облоги фортеці Порт-Артура японські втрати становили понад 100 тис. осіб. Генерал Ногі Маресуке, відчуваючи сором за невиправдані, із його точки зору, людські та матеріальні втрати, збирався виконати обряд сеппуку (харакірі). Проте імператор Муцухіто заборонив йому це. Після смерті імператора Ногі Маресуке разом із дружиною все ж таки здійснив свій намір.

Працюємо з хронологією

1868 р. — революція Мейдзі. 1889 р. — прийняття Конституції Японії.

1894—1895 рр.— японо-китайська війна.

1902 р. — союз між Японією та Великою Британією. 1904—1905 рр. — російсько-японська війна.

1910 р. — оголошення Кореї колонією Японії.

На підставі фактів, розглянутих у параграфі, сформулюйте судження про:

спробу великих держав підкорити Японію після її «відкриття»; особливості реформ Мейдзі;

перетворення Японії на початку XX ст. на провідну державу в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні завдяки перемозі у війнах із Китаєм та Росією.

Запитання і завдання

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Ланцюжок». Правила гри. Учитель/учителька роздає учням та ученицям картки, де вказані події, що відбулися в певний історичний період (тут: у 1868—1910 рр.). Їх необхідно скласти у хронологічній послідовності. Перемагає той учень/учениця, хто швидше за всіх правильно виконає завдання.

2. Колективне обговорення. Яким було значення реформ Мейдзі в історії Японії? 3. Визначте причини, привід і наслідки революції Мейдзі. 4. Що обумовило входження Японії до групи великих держав? 5. Якою є роль війн Японії з Китаєм у її модернізації?

6. Робота в малих групах. Простежте за картою атласу напрямки японської експансії. Обговоріть і поясніть, де стикалися інтереси Японії та інших держав. Які територіальні придбання здійснила Японія в 1895—1910 рр.? 7. Складіть таблицю «Реформи 70—80-х рр. XIX ст. в Японії». 8. Охарактеризуйте економічне й політичне становище Японії наприкінці XIX — на початку XX ст. Підготуйте презентацію. 9. за додатковими джерелами складіть історичний портрет імператора Муцухіто.

10. Колективне обговорення. Події 1868 р. в Японії одні історики називають переворотом, другі — революцією, треті — реставрацією. Якої думки дотримуєтеся ви? Обґрунтуйте її. 11. Робота в парах.

Обговоріть і визначте, чому, на відміну від Османської імперії, реформи в Японії виявилися успішними.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Гісем, Мартинюк 2022